зацарювати

ЗАЦАРЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док.

1. Почати царювати.

2. перен. Поширившись, почати переважати десь; запанувати.

І в тиші, що знов зацарювала над майданом, всі почули, як щось і справді шкрябає й скавчить, мов цуценя (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 216);

Тиша, яка зацарювала на кордонах, не мусила запаморочити голови у Варшаві. І.. він [канцлер] все учинив для того, щоб сенатори та воєводи цієї зими сиділи по своїх місцях (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 104).

Значення в інших словниках

1. зацарювати — зацарюва́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. зацарювати — -юю, -юєш, док. 1》 Почати царювати. 2》 перен. Поширившись, почати переважати десь; запанувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. зацарювати — НАСТА́ТИ (про певний стан природи, тишу, спокій, порядок і т. ін. — з'явившись, виникнувши, поширитися), НАСТУПИ́ТИ, ПОСТА́ТИ, УСТАНОВИ́ТИСЯ (ВСТАНОВИ́ТИСЯ), ЗАПАНУВА́ТИ, ЗАЦАРЮВА́ТИ поет.  Словник синонімів української мови
4. зацарювати — Зацарювати, -рю́ю, -єш гл. Зацарствовать.  Словник української мови Грінченка