1. Словник української мови в 11 томах

зацарювати

ЗАЦАРЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док.

1. Почати царювати.

2. перен. Поширившись, почати переважати десь; запанувати.

І в тиші, що знов зацарювала над майданом, всі почули, як щось і справді шкрябає й скавчить, мов цуценя (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 216);

Тиша, яка зацарювала на кордонах, не мусила запаморочити голови у Варшаві. І.. він [канцлер] все учинив для того, щоб сенатори та воєводи цієї зими сиділи по своїх місцях (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 104).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зацарювати — зацарюва́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. зацарювати — -юю, -юєш, док. 1》 Почати царювати. 2》 перен. Поширившись, почати переважати десь; запанувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. зацарювати — НАСТА́ТИ (про певний стан природи, тишу, спокій, порядок і т. ін. — з'явившись, виникнувши, поширитися), НАСТУПИ́ТИ, ПОСТА́ТИ, УСТАНОВИ́ТИСЯ (ВСТАНОВИ́ТИСЯ), ЗАПАНУВА́ТИ, ЗАЦАРЮВА́ТИ поет. Словник синонімів української мови
  4. зацарювати — Зацарювати, -рю́ю, -єш гл. Зацарствовать. Словник української мови Грінченка