зацурати

ЗАЦУРА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., розм., заст.

1. Вимовити або повторити слово «цур», щоб позбавитися кого-, чого-небудь неприємного.

[Тетяна:] Цур йому [лихові]! [Настя:] І я вже скільки разів цурала, та ніяк не зацураю! (Крон., V, 1959, 196).

2. Покинути кого-, що-небудь; припинити дію чого-небудь.

Тебе кохаючи, я знав, Що нам мета — не раювання; І в серці я не зацурав До сяйва правди поривання (Стар., Поет. тв., 1958, 59);

[Кость:] Хоч вішайся від сорому. [Марина:] А Пріська не повішалась, коли її ти зацурав. Перемелеться, дурниця все! (К.-Карий, І, 1960, 430).

Значення в інших словниках

1. зацурати — зацура́ти дієслово доконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. зацурати — -аю, -аєш, док., перех., розм., заст. 1》 Вимовити або повторити слово "цур", щоб позбавитися кого-, чого-небудь неприємного. 2》 Покинути кого-, що-небудь; припинити дію чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. зацурати — Зацура́ти, -ра́ю, -єш гл. Оставить, бросить. Твою дочку хоче брати, мене, бідну, зацурати. О. 1861. XI. Кух. 30.  Словник української мови Грінченка