зацьвохати
ЗАЦЬВО́ХАТИ і ЗАЦЬВО́ХКАТИ, аю, аєш, док., чим і без додатка, розм. Почати стьобати батогом, утворюючи своєрідні звуки з свистом і хлопанням.
Завзятіше зацьвохав батогом Андрій (Д. Бедзик, Студ. Води, 1959, 33);
Остап прискорено зацьвохкав батогом, аж на війя став (Епік, Тв., 1958, 530);
// перен. Засвистіти при польоті (про кулі).
Кроків сотню відходили справді спокійно. Потім зацокали кулі об брук, зацьвохкали над головою (Головко, II, 1957, 571);
// безос.
Блиснули вздовж річки кулеметні спалахи. Густо зацьвохкало навкруги (Гончар, 1, 1954, 321).
Словник української мови (СУМ-11)