зацькований
ЗАЦЬКО́ВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до зацькува́ти.
І враз згадалось [Лазарю], як ще малим хлопцем повісив кота. Нещасного, з обдертим хвостом і вухами, зацькованого псами кота… (Коцюб., II, 1955, 192);
Доля Тесленка відбиває типову долю мільйонів селянських бідарів, знесилених експлуатацією, зацькованих поміщицьким урядом (Рад. Укр., 28.VІ 1951, 2).
2. у знач. прикм. Який виражає стан переслідуваного.
Відповзав він [отаман].., зім’ятий, закривавлений, ще мовби не вірячи, що його пустили живим, озираючись на своїх переслідувачів зацькованим, здичавіло-винуватим поглядом (Гончар, Таврія,., 1957, 60).
Словник української мови (СУМ-11)