зачавлювати

ЗАЧА́ВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАЧАВИ́ТИ, чавлю́, ча́виш; мн. зача́влять; док., перех., розм.

1. Умертвляти, натискаючи своєю вагою або затискуючи в чомусь.

Омелян поривався до криласа, але з місця рушити не міг, зав’язнувши в непроходимому тиску, де не раз бувало калічили молящих, а то й зачавлювали на смерть (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 537).

2. тільки док. Зарізати, заколоти (скотину, птицю).

— Та ти б таки, жінко, зачавила курча! Де ж пак, не бачили вас стільки год! (Н.-Лев., І, 1956, 414);

Мати млинців гречаних напече… з шкварками мають бути, бо старий Скрипаленко не пошкодує задля такого гостя [сина] кабанця зачавити (Збан., Сеспель, 1961, 225).

Значення в інших словниках

1. зачавлювати — зача́влювати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. зачавлювати — -юю, -юєш, недок., зачавити, -чавлю, -чавиш; мн. зачавлять; док., перех., розм. 1》 Умертвляти, натискаючи своєю вагою або затискуючи в чомусь. 2》 тільки док. Зарізати, заколоти (худобину, птицю).  Великий тлумачний словник сучасної мови