зачарування

ЗАЧАРУВА́ННЯ, я, с. Стан за знач. зачарува́ти і зачарува́тися.

Настя знала, чого домагалася червоної хустки. Така була вона в ній привабна, так та хустка була їй до лиця, що тільки вона з’явилась на сцені — так і вбрала в себе очі всієї аудиторії: захоплення, заздрощі, зачарування — все пішло шелестом (Вас., II, 1959, 193);

Вранці полк вийшов на відкрите узлісся і, вражений, зупинився в німому зачаруванні (Гончар, Таврія.., 1957, 435).

Значення в інших словниках

1. зачарування — зачарува́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. зачарування — -я, с. Стан за знач. зачарувати і зачаруватися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. зачарування — Зачарува́ння, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)