зачасу
ЗАЧАСУ́, присл., рідко. Те саме, що завча́сно.
Вона [Ватя] трохи не прохопилась сказати, що любить його [Леоніда Семеновича], але її несміливість застерегла її зачасу і вдержала (Н.-Лев., IV, 1956, 107).
Словник української мови (СУМ-11)ЗАЧАСУ́, присл., рідко. Те саме, що завча́сно.
Вона [Ватя] трохи не прохопилась сказати, що любить його [Леоніда Семеновича], але її несміливість застерегла її зачасу і вдержала (Н.-Лев., IV, 1956, 107).
Словник української мови (СУМ-11)