зачудовання

ЗАЧУДО́ВАННЯ, рідше ЗАЧУДУВА́ННЯ, я, с., розм. Стан за знач. зачудува́тися.

Він показав на машинку. То був годинник, чи нюренберзьке яйце. Так назвали його, бо був схожий до яйця. Всі судді і хто лиш був у залі з зачудованням дивились на годинник (Коцюб., III, 1956, 10);

Вигук зачудовання вихопився з юрби: модель перелетіла через верхівку дерева й поволі, плавно почала спускатися… (Донч., І, 1956, 72);

Дівчинка вже цілком кам’яніла в здивуванні та зачудованні (Ю. Янов., IV, 1959, 87);

Ніхто не в силі описати його зачудування, коли побачив скарбницю зовсім порожньою (Фр., VIII, 1952, 320).

Значення в інших словниках

1. зачудовання — зачудо́вання іменник середнього роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. зачудовання — див. подив  Словник синонімів Вусика
3. зачудовання — рідше зачудування, -я, с., розм. Стан за знач. зачудуватися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. зачудовання — зачудовання захоплення, замилування (ср, ст)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. зачудовання — ЗДИВУВА́ННЯ (почуття, стан людини, викликані сильним враженням від чогось незвичайного, дивного, незрозумілого), ПО́ДИВ, ЗДИВО́ВАННЯ, ЗЧУДУВА́ННЯ, ДИВУВА́ННЯ рідше, ЗАЧУДО́ВАННЯ (ЗАЧУДУВА́ННЯ) підсил., ДИВОВИ́ЖА розм., ЗДУМІ́ННЯ діал.  Словник синонімів української мови