зачумлений
ЗАЧУ́МЛЕНИЙ, а, е.
1. Те саме, що зачумі́лий 1.
За вікном — сторожка мертва вулиця. Все місто — зачумлене гробовище (Кач., II, 1958, 309);
*У порівн. Я почувала себе як зачумлена (Вільде, Ті з Ковальської, 1947, 34).
2. перен. Те саме, що зачумі́лий 2.
Як війна вирувала довкола, розливаючи ріками кров, у будьоннівське військо Микола на зачумлену шляхту пішов (Гонч., Вибр., 1959, 95).
Словник української мови (СУМ-11)