зачумілий

ЗАЧУМІ́ЛИЙ, а, е.

1. Хворий на чуму; заражений чумою.

*У порівн. І тоді з ним [вигнанцем], як із зачумілим чи то прокаженим, ніхто не тільки не матиме будь-яких справ, а навіть не привітається, не дасть йому шматка хліба або притулку (Тулуб, Людолови, І, 1957, 202).

2. перен. Який утратив здатність ясно розуміти; очманілий.

[Василь:] Очумайтесь уже ви, задурені та зачумілі душі! Од ладану ви почаділи, оливою замастилися так, що і правди святої не бачите (Мирний, V, 1955, 116);

Череда он зачуміла Бреде безбаш по горі (Манж., Тв., 1955, 72).

Значення в інших словниках

1. зачумілий — зачумі́лий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. зачумілий — -а, -е. Те саме, що зачумлений 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. зачумілий — ОЧМАНІ́ЛИЙ розм. (який під впливом сильних переживань, страждань, під дією алкоголю, чаду тощо втратив здатність нормально міркувати, діяти), ОЧАМРІ́ЛИЙ розм., ОЧМАРІ́ЛИЙ розм., ЧМЕ́ЛЕНИЙ розм., ЗАЧМЕ́ЛЕНИЙ розм., ЗАЧУМІ́ЛИЙ розм., ЗАЧУ́МЛЕНИЙ розм.  Словник синонімів української мови