зашептати

ЗАШЕПТА́ТИ¹, епчу́, е́пчеш, док., перех., про що і без додатка. Почати шептати.

— Іде, іде [Василь]! — боязко зашептала вона і кинулась з лави (Мирний, IV, 1955, 150);

Погляд його був злий і пекучий. Одна красуня, зустрівши той погляд, бридливо здвигнула плечима і щось зашептала на вухо своїй подрузі (Тют., Вир, 1964, 57);

*Образно. Зашептали срібнолисто два столітніх ясени, що такого танцюриста ще не бачили вони! (Гонч., Вибр., 1959, 78).

ЗАШЕПТА́ТИ² див. заші́птувати.

Значення в інших словниках

1. зашептати — зашепта́ти 1 дієслово доконаного виду почати шептати зашепта́ти 2 дієслово доконаного виду вилікувати замовлянням  Орфографічний словник української мови
2. зашептати — I -епчу, -епчеш, док., перех., про що і без додатка. Почати шептати. II див. зашіптувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови