зашкребти

ЗАШКРЕБТИ́ і ЗАСКРЕБТИ́, бу́, бе́ш; мин. ч. зашкрі́б (заскрі́б), зашкребла́ (заскребла́), зашкребло́ (заскребло́); док. Почати шкребти (скребти), шкребучи (скребучи), чистити кого-, що-небудь.

Отираючи сльози, зашкребла Катерина бурешку [буру корову] (Хотк., II, 1966, 94);

Заскребла [Марія] ножем по стіні, заспівала тихо, без слів, якусь веселеньку мелодію (Головко, II, 1957, 100);

// Почати шкребти (скребти), утворювати характерні звуки, шум.

Десь в кутку хати заскребла миша (Кочура, Зол. грамота, 1960, 385).

Зашкребти́ (заскребти́) у поти́лиці (у чу́бі і т. ін.) — почати чухати потилицю (у чубі) від збентеження, розгубленості і т. ін.

Візниця, старий колгоспник, зашкріб у потилиці. — Задача! Що ж тепер будемо робити, товаришко, під снарядами їхати? (Панч, II, 1956, 497).

◊ Зашкребло́ (заскребло́) на душі́ (на се́рці) — про появу занепокоєння, тривоги і т. ін.

Справді, того дня він одержав погано з арифметики.. Зашкребло на серці у Василя (Донч., VI, 1957, 157).

Значення в інших словниках

1. зашкребти — зашкребти́ дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. зашкребти — і заскребти, -бу, -беш; мин. ч. зашкріб (заскріб), зашкребла (заскребла), зашкребло (заскребло); док. Почати шкребти (скребти), шкребучи (скребучи), чистити кого-, що-небудь. || Почати шкребти (скребти), утворювати характерні звуки, шум.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. зашкребти — на се́рці (на́че) ми́ші шкребу́ть (шкря́бають, скребу́ть і т. ін.) / зашкребли́ (зашкря́бали, заскребли́ і т. ін.) у кого і без додатка. У когось поганий, гнітючий і т. ін. настрій; комусь тривожно, неспокійно. Воно якось не пристало ..  Фразеологічний словник української мови