защепити

ЗАЩЕПИ́ТИ, еплю́, е́пиш; мн. заще́плять; док., перех., діал. Піддати щепленню.

— Фізик приїхав віспу щепити і защепив усі діти (Фр., VII, 1951, 294);

// перен. Прищепити.

Отець Василь за півгодини.. встиг розпитати у Раїси, хто вона й звідки, і злегка докорити покійній вчительці, що не вміла защепити молодшому поколінню духу покори (Коцюб., І, 1955, 314).

Значення в інших словниках

1. защепити — защепи́ти дієслово доконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
2. защепити — -еплю, -епиш; мн. защеплять; док., перех., діал. Піддати щепленню. || перен. Прищепити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. защепити — ЗАЩЕПИ́ТИ див. заще́плювати.  Словник української мови у 20 томах
4. защепити — ПРИЖИВЛЯ́ТИ (ПРИЖИ́ВЛЮВАТИ) (приєднувати до тканини живого організму іншу тканину з метою прирощення), ПІДСА́ДЖУВАТИ мед.; ЩЕПИ́ТИ, ПРИЩЕ́ПЛЮВАТИ (ПРИЩЕПЛЯ́ТИ рідше), ОЧКУВА́ТИ спец. (пагін або бруньку однієї рослини на іншу). — Док.  Словник синонімів української мови
5. защепити — Защепи́ти см. защіпляти.  Словник української мови Грінченка