заіржавіти

ЗАІРЖА́ВІТИ, іє і ЗАРЖАВІ́ТИ, і́є, док. Покритися іржею, ржею.

Турбаєві здалося, що весь секрет Горбатюка — саме в цьому. Не повісив [шаблі], як він, не дав заіржавіти… (Руд., Остання шабля, 1959, 85);

[Сестра Мархва:] Іч, як замок заржавів.. Певно років з десять буде, як відпирався (Мирний, V, 1955, 108);

*Образно. — Трудимось теж на совість. Бо краще вже згоріти на роботі, ніж заіржавіти від неробства (Гончар, Тронка, 1966, 69).

Значення в інших словниках

1. заіржавіти — заіржа́віти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. заіржавіти — -іє і заржавіти, -іє, док., заіржавлювати, заржавлювати, -ює, недок. Покритися іржею, ржею.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. заіржавіти — Заіржа́віти, -вію, -вієш і заржа́ві́ти, -ві́ю, -ві́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. заіржавіти — Заіржавіти, -вію, -єш гл. Покрыться ржавчиной, заржавѣть. Була колись правда, та заіржавіла. посл.  Словник української мови Грінченка