заіскрювати
ЗАІ́СКРЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАІСКРИ́ТИ, рю́, ри́ш, док., перех. Спричинювати сяяння, переливання іскрами.
І тепла сніжинка летить на чоло. Дівчатам заіскрює вії (Мал., Звенигора, 1959, 24);
Десна розкрила лугу й лісу крила. Намистом заіскрила хвиль кришталь (Дор., Тобі, народе.., 1959, ЗО).
Словник української мови (СУМ-11)