заїздити
ЗАЇ́ЗДИТИ, ї́жджу, ї́здиш, док., перех.
1. Змучити частою або тривалою і дуже швидкою їздою.
[Куць:] Ну, й я ж віддячив їм! Найкращі коні на смерть заїздив; куплять — знов заїжджу (Л. Укр., III, 1952, 252);
— Ну, заїздили гнідого! — Злазь, приїхали! — відхекувався Іскров (Бойч., Молодість, 1949, 4).
2. перен. Змучити безперервною роботою.
Рятувати треба було цю покірну , роботящу жінку, бо заїздить її стара карга, виб’є з голови й те, що набула колись у технікумі (Збан., Малин. дзвін, 1958, 201).
3. Часто їздячи, збити, затоптати (землю, дорогу і т.ін.).
ЗАЇ́ЗДИТИ² див. заїжджа́ти².
ЗАЇ́ЗДИ́ТИ див. заїжджа́ти¹.
Словник української мови (СУМ-11)