1. Словник української мови в 11 томах

заїздити

ЗАЇ́ЗДИТИ, ї́жджу, ї́здиш, док., перех.

1. Змучити частою або тривалою і дуже швидкою їздою.

[Куць:] Ну, й я ж віддячив їм! Найкращі коні на смерть заїздив; куплять — знов заїжджу (Л. Укр., III, 1952, 252);

— Ну, заїздили гнідого! — Злазь, приїхали! — відхекувався Іскров (Бойч., Молодість, 1949, 4).

2. перен. Змучити безперервною роботою.

Рятувати треба було цю покірну , роботящу жінку, бо заїздить її стара карга, виб’є з голови й те, що набула колись у технікумі (Збан., Малин. дзвін, 1958, 201).

3. Часто їздячи, збити, затоптати (землю, дорогу і т.ін.).

ЗАЇ́ЗДИТИ² див. заїжджа́ти².

ЗАЇ́ЗДИ́ТИ див. заїжджа́ти¹.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заїздити — заї́здити 1 дієслово доконаного виду змучити, заганяти заї́здити 2 дієслово доконаного виду виїздити — про коней заїзди́ти дієслово недоконаного виду заїжджати Орфографічний словник української мови
  2. заїздити — Заїжджати; (до кого) приїздити, приїжджати, вчащати, гостювати <�бувати> у; (убік) звертати, збочувати, скручувати; (збоку) об'їздити, об'їжджати. Словник синонімів Караванського
  3. заїздити — I -їжджу, -їздиш, док., перех. 1》 Змучити частою або тривалою і дуже швидкою їздою. 2》 перен. Змучити безперервною роботою. 3》 Часто їздячи, збити, затоптати (землю, дорогу і т. ін.). II див. заїжджати II. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. заїздити — В'ЇЖДЖА́ТИ (УЇЖДЖА́ТИ) (їдучи, потрапляти в межі, всередину чогось), В'ЇЗДИ́ТИ (УЇЗДИ́ТИ), ЗАЇЖДЖА́ТИ, ЗАЇЗДИ́ТИ, ВКО́ЧУВАТИ (УКО́ЧУВАТИ) розм., ВКО́ЧУВАТИСЯ (УКО́ЧУВАТИСЯ) розм.; ВЛІТА́ТИ, ВСКА́КУВАТИ (УСКА́КУВАТИ) (швидко). — Док. Словник синонімів української мови
  5. заїздити — Заїзди́ти, -їжджу́, -їзди́ш куди; заїзди́, -діть заї́здити, -ї́жджу, -ї́здиш кого; заї́здь, -дьте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. заїздити — Заї́здити, -джу, -диш гл. Заѣздить, изнурить ѣздой. Заїздив коника, заїздив другого... Скажи, серце, правду, чи що буде з того. Чуб. V. 116. --------------- Заїздити, -джу, -ди́ш сов. в. заїхати, -ї́ду, -деш, гл. 1) Заѣзжать, заѣхать. Заїхав на чужину. Словник української мови Грінченка