1. Словник української мови Грінченка

заїздити

Заї́здити, -джу, -диш

гл. Заѣздить, изнурить ѣздой. Заїздив коника, заїздив другого... Скажи, серце, правду, чи що буде з того. Чуб. V. 116.

---------------

Заїздити, -джу, -ди́ш

сов. в. заїхати, -ї́ду, -деш, гл.

1) Заѣзжать, заѣхать. Заїхав на чужину. Їхав козак із війни, та заїхав до вдови. Чуб. V. 66. Заїхав за Дунай, та й додому не думай. Ном. № 708.

2) Успѣвать, успѣть доѣхать. Ми ще засвітла заїдемо у Горовицю. Уман. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заїздити — заї́здити 1 дієслово доконаного виду змучити, заганяти заї́здити 2 дієслово доконаного виду виїздити — про коней заїзди́ти дієслово недоконаного виду заїжджати Орфографічний словник української мови
  2. заїздити — Заїжджати; (до кого) приїздити, приїжджати, вчащати, гостювати <�бувати> у; (убік) звертати, збочувати, скручувати; (збоку) об'їздити, об'їжджати. Словник синонімів Караванського
  3. заїздити — I -їжджу, -їздиш, док., перех. 1》 Змучити частою або тривалою і дуже швидкою їздою. 2》 перен. Змучити безперервною роботою. 3》 Часто їздячи, збити, затоптати (землю, дорогу і т. ін.). II див. заїжджати II. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. заїздити — В'ЇЖДЖА́ТИ (УЇЖДЖА́ТИ) (їдучи, потрапляти в межі, всередину чогось), В'ЇЗДИ́ТИ (УЇЗДИ́ТИ), ЗАЇЖДЖА́ТИ, ЗАЇЗДИ́ТИ, ВКО́ЧУВАТИ (УКО́ЧУВАТИ) розм., ВКО́ЧУВАТИСЯ (УКО́ЧУВАТИСЯ) розм.; ВЛІТА́ТИ, ВСКА́КУВАТИ (УСКА́КУВАТИ) (швидко). — Док. Словник синонімів української мови
  5. заїздити — Заїзди́ти, -їжджу́, -їзди́ш куди; заїзди́, -діть заї́здити, -ї́жджу, -ї́здиш кого; заї́здь, -дьте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. заїздити — ЗАЇ́ЗДИТИ, ї́жджу, ї́здиш, док., перех. 1. Змучити частою або тривалою і дуже швидкою їздою. [Куць:] Ну, й я ж віддячив їм! Найкращі коні на смерть заїздив; куплять — знов заїжджу (Л. Укр., III, 1952, 252); — Ну, заїздили гнідого! — Злазь, приїхали!... Словник української мови в 11 томах