збайдужніти

ЗБАЙДУЖНІ́ТИ, і́ю, і́єш. Док. до байдужні́ти.

Що йому маєток дістався, не врадувало його надто. Казав, що навіть не зробило на його глибшого враження, що так уже збайдужнів (Коб., І, 1956, 198);

Чому він, власне, має каратися за те, що збайдужнів до Лариси? (Руд., Остання шабля, 1959, 28).

Значення в інших словниках

1. збайдужніти — збайдужні́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. збайдужніти — -ію, -ієш. Док. до байдужніти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. збайдужніти — ЗБАЙДУЖІ́ТИ (втратити інтерес, стати байдужим до кого-, чого-небудь), ЗБАЙДУЖНІ́ТИ рідше, ПОГА́СНУТИ підсил., ЗНЕОХО́ТИТИСЯ розм.; ОГРУБІ́ТИ, ОЧЕ́РСТВІ́ТИ, ОТУПІ́ТИ (внаслідок несприятливих життєвих обставин)...  Словник синонімів української мови