збайдужілий

ЗБАЙДУЖІ́ЛИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. мин. ч. до збайдужі́ти.

В реорганізованій станції йому запропонували.. посаду механіка тваринницьких ферм. Збайдужілий до всього, колишній директор погодився,— як ферми, то й ферми (Вол., Місячне срібло, 1961, 198);

Ярослав не виходив з темнощів, стояв там дивно збайдужілий (Загреб., Диво, 1968, 248).

2. у знач. прикм. Байдужий, нечуйний.

У творах [50-60 рр.] ведеться гостра критика людей збайдужілих, черствих серцем, далеких від народу, його напруженої праці, його дум і турбот (Рад. літ-во, 5, 1966, 15).

Значення в інших словниках

1. збайдужілий — збайдужі́лий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. збайдужілий — Зачерствілий; (кому) зосоружілий; З. П. байдужий, нечуйний; збайдужнілий.  Словник синонімів Караванського
3. збайдужілий — див. байдужий  Словник синонімів Вусика
4. збайдужілий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до збайдужіти. 2》 у знач. прикм. Байдужий, нечуйний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. збайдужілий — БАЙДУ́ЖИЙ (про людину — який не виявляє зацікавлення до навколишнього, не схильний до почуттів, пристрастей), БАЙДУ́ЖНИЙ рідше, ІНДЕФЕРЕ́НТНИЙ книжн.  Словник синонімів української мови
6. збайдужілий — Збайдужі́лий, -ла, -ле  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)