збайдужілий
ЗБАЙДУЖІ́ЛИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. мин. ч. до збайдужі́ти.
В реорганізованій станції йому запропонували.. посаду механіка тваринницьких ферм. Збайдужілий до всього, колишній директор погодився,— як ферми, то й ферми (Вол., Місячне срібло, 1961, 198);
Ярослав не виходив з темнощів, стояв там дивно збайдужілий (Загреб., Диво, 1968, 248).
2. у знач. прикм. Байдужий, нечуйний.
У творах [50-60 рр.] ведеться гостра критика людей збайдужілих, черствих серцем, далеких від народу, його напруженої праці, його дум і турбот (Рад. літ-во, 5, 1966, 15).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- збайдужілий — збайдужі́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- збайдужілий — Зачерствілий; (кому) зосоружілий; З. П. байдужий, нечуйний; збайдужнілий. Словник синонімів Караванського
- збайдужілий — див. байдужий Словник синонімів Вусика
- збайдужілий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до збайдужіти. 2》 у знач. прикм. Байдужий, нечуйний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- збайдужілий — БАЙДУ́ЖИЙ (про людину — який не виявляє зацікавлення до навколишнього, не схильний до почуттів, пристрастей), БАЙДУ́ЖНИЙ рідше, ІНДЕФЕРЕ́НТНИЙ книжн. Словник синонімів української мови
- збайдужілий — Збайдужі́лий, -ла, -ле Правописний словник Голоскевича (1929 р.)