збезчестити

ЗБЕЗЧЕ́СТИТИ, че́щу, че́стиш, док., перех.

1. Док. до безче́стити.

Зважилась [Ольга] переступити віками встановлений закон? Закон, що може знищити, збезчестити її, затоптати в грязь?.. (Кол., Терен.., 1959, 336);

— О, я бачу вас! Бачу, хто скеровує вашу руку, щоб збезчестити господню землю, пречисту матір всього живого й зростаючого… (Довж., І, 1958, 415).

2. Спокусивши, згвалтувавши, позбавити честі (дівчину, жінку).

— Як вона.. придбала його [дитя]? — допитується дядина.— От, як?!..Хіба мало у нас тих пройдисвітів, що їм не тільки збезчестити дівчину, а й душу християнську загубити не шкода! (Мирний, І, 1954, 88);

А дівчину Марійку збезчестили кати І кинули в криницю, І годі віднайти (Павл., Бистрина, 1959, 128).

Значення в інших словниках

1. збезчестити — збезче́стити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. збезчестити — -чещу, -честиш, док., перех. 1》 Док. до безчестити. 2》 Спокусивши, зґвалтувавши, позбавити честі (дівчину, жінку).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. збезчестити — ГАНЬБИ́ТИ (негідними вчинками, поведінкою вкривати ганьбою себе, своє чесне ім'я, рід і т. ін.), БЕЗЧЕ́СТИТИ, ЗНЕСЛА́ВЛЮВАТИ, НЕСЛА́ВИТИ, СОРО́МИТИ, ОСОРО́МЛЮВАТИ, КОМПРОМЕТУВА́ТИ, ПОГА́НИТИ, ОПОГА́НЮВАТИ (ОБПОГА́НЮВАТИ), ЧОРНИ́ТИ, ОЧО́РНЮВАТИ...  Словник синонімів української мови
4. збезчестити — Збезче́стити, -че́щу, -че́стиш; не збезче́сть, -че́стьмо, -че́сте  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. збезчестити — Збезчестити, -чещу, -стиш гл. Обезчестить. Той Карній Заволока збезчестив мене. КС. 1883. VII. 501.  Словник української мови Грінченка