збентежитися

ЗБЕНТЕ́ЖИТИСЯ, жуся, жишся. Док. до бенте́житися.

Гукнули гармати удруге, й луна Аж котить громи на болоті… Збентежилась зразу уся старшина (Стар., Поет. тв., 1958, 215);

[Захарко:] Як тільки увійшла Степанида у хату, Домаха так збентежилася, немов оніміла!.. (Кроп., II, 1958, 158);

Василина й справді збентежилась. Якийсь страх напав на неї, неначе облив її холодною водою (Н.-Лев., II, 1956, 53);

Проте, правду сказати, коли Ніну призначили вожатою в п’ятий клас, вона збентежилась: — А чи справлюсь я в п’ятому? (Донч., V, 1957, 244);

Коли його Свирид Яковлевич вперше застав у школі за жорнами, вчитель, витираючи рукавом пітне чоло, аніскілечки не збентежився (Стельмах, II, 1962, 97).

Значення в інших словниках

1. збентежитися — збенте́житися дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. збентежитися — -жуся, -жишся. Док. до бентежитися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. збентежитися — ЗБЕНТЕ́ЖИТИСЯ див. збенте́жуватися.  Словник української мови у 20 томах
4. збентежитися — ЗБЕНТЕ́ЖЕНИЙ (який відчуває збентеження), ЗНІЯКОВІ́ЛИЙ, НІ́Я́КОВИЙ, ЗНІ́ЧЕНИЙ, СКОНФУ́ЖЕНИЙ розм., ЗМІ́ШАНИЙ рідко; ШОКО́ВАНИЙ. Місячними ночами збентежений до краю йшов (Юрко) далеко у поле, де над дорогою самотньо кривавіла горбата горобина (Ф.  Словник синонімів української мови
5. збентежитися — Збентежуватися, -жуюся, -єшся сов. в. збентежитися, -жуся, -жишся, гл. Смущаться, смутиться.  Словник української мови Грінченка