збирач

ЗБИРА́Ч, а, ч.

1. Той, хто збирає плоди, гриби, бавовну і т. ін.

Червоне яблуко, що його не запримітило око збирача, усміхається сонцю (Томч., Закарп. опов., 1953, 143);

//Той,хто збирає які-небудь відомості, матеріали і т. ін.

Микола Віталійович [Лисенко] був не тільки пристрасним збирачем, а й полум’яним пропагандистом рідної пісні (Нар. тв. та етн., 1, 1962, 48).

2. Машина або пристрій для збирання чого-небудь.

Значення в інших словниках

1. збирач — збира́ч 1 іменник чоловічого роду, істота про людину збира́ч 2 іменник чоловічого роду пристрій  Орфографічний словник української мови
2. збирач — -а, ч. 1》 Той, хто збирає плоди, гриби, бавовну і т. ін. || Той, хто збирає які-небудь відомості, матеріали і т. ін. 2》 Машина або пристрій для збирання чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. збирач — Збира́ч, -ча́, -че́ві; -рачі́, -чі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)