збирач

збира́ч

-а, ч.

1》 Той, хто збирає плоди, гриби, бавовну і т. ін.

|| Той, хто збирає які-небудь відомості, матеріали і т. ін.

2》 Машина або пристрій для збирання чого-небудь.

Значення в інших словниках

1. збирач — збира́ч 1 іменник чоловічого роду, істота про людину збира́ч 2 іменник чоловічого роду пристрій  Орфографічний словник української мови
2. збирач — Збира́ч, -ча́, -че́ві; -рачі́, -чі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
3. збирач — ЗБИРА́Ч, а, ч. 1. Той, хто збирає плоди, гриби, бавовну і т. ін. Червоне яблуко, що його не запримітило око збирача, усміхається сонцю (Томч., Закарп. опов., 1953, 143); //Той,хто збирає які-небудь відомості, матеріали і т. ін.  Словник української мови в 11 томах