збирач
збира́ч
-а, ч.
1》 Той, хто збирає плоди, гриби, бавовну і т. ін.
|| Той, хто збирає які-небудь відомості, матеріали і т. ін.
2》 Машина або пристрій для збирання чого-небудь.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- збирач — збира́ч 1 іменник чоловічого роду, істота про людину збира́ч 2 іменник чоловічого роду пристрій Орфографічний словник української мови
- збирач — Збира́ч, -ча́, -че́ві; -рачі́, -чі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- збирач — ЗБИРА́Ч, а, ч. 1. Той, хто збирає плоди, гриби, бавовну і т. ін. Червоне яблуко, що його не запримітило око збирача, усміхається сонцю (Томч., Закарп. опов., 1953, 143); //Той,хто збирає які-небудь відомості, матеріали і т. ін. Словник української мови в 11 томах