зблиснути

ЗБЛИ́СНУТИ, збли́сне, док. Однокр. до збли́скувати.

Перший несміливий язичок полум’я зблиснув у темряві (Руд., Остання шабля, 1959, 200);

Шаблі кіннотників миготливо зблиснули, і котовці з ходу врубалися в юрбу офіцерів (Смолич, Світанок.., 1953, 686);

Згаслі очі наші мимоволі зблиснули цікавістю, і всі, хто ще тільки мав сили повернути голову, звернули свої погляди до дверей (Коз., Гарячі руки, 1960, 14);

З клуб’я піднятої куряви на мить зблиснув зубами син, щось на лету гукнув батькові (Гончар, II, І959, 121).

Значення в інших словниках

1. зблиснути — збли́снути дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. зблиснути — зблисне, док. Однокр. до зблискувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. зблиснути — БЛИ́СНУТИ (дати блиск, виділитися блиском), МИГНУ́ТИ, СПАЛАХНУ́ТИ підсил., ВИ́БЛИСНУТИ підсил., БЛИСКОНУ́ТИ підсил. розм., ПАЛАХНУ́ТИ підсил. розм.; ЗБЛИ́СНУТИ (слабко); ПРОБЛИ́СНУТИ (слабко крізь яку-небудь перешкоду); КРЕСНУ́ТИ (КРЕСОНУ́ТИ) підсил.  Словник синонімів української мови