зблякнути
ЗБЛЯ́КНУТИ, збля́кну, збля́кнеш; мин. ч. збляк, ла, ло; док.
1. Зробитися менш яскравим, потьмяніти.
Одразу все стало [від дощу] непривітне, сіре, зблякли розмаїті барви осені (Гур., Друзі.., 1958, 86);
Цей рояль, і стіл, і на картині Глибина березових дібров, Тільки все воно тут зайве нині — Почорніло, зблякло в павутинні — І на всьому запеклася кров (Нагн., Пісня.., 1949, 106);
*Образно. З тих, хто залишиться живий, війна висуне в передові ряди будівників життя найчесніших і найщедріших героїв — захисників народу,— а темне одійде, зблякне із своїми нікчемними підлими пристрастями (Довж., III, 1960, 58);
// Втратити свіжість кольору, вицвісти.
На обох ченцях були дуже старі, обстрьопані вовняні ряси, що вже зблякли, полиняли (Н.-Лев., III, 1956, 370);
// Збліднути, згаснути.
Небо зблякло, зорі зникли, вітрець пошарудів, загойдалася над водою пара, ніч посіріла вся раптом (Ю. Янов., І, 1954, 274);
Обличчя в неї видовжилося, потемніло.. Запалі очі стали немовби трохи світлішими, зблякли, їх зосереджений погляд свідчив про безупинну, напружену роботу мислі (Жур., Вечір.., 1958, 224);
// перен. Втратити виразність, яскравість.
Сон відлетів, думка загострилась, мирний краєвид відсунувся десь далеко і збляк (Коз., Серце матері, 1947, 9);
Раніше Сірко був домігся, що образ її [Варі] трохи збляк і відійшов десь на другий план; тепер було навпаки:.. Варя витіснила все і стала проти Сірка у всій своїй виразності (Сенч., Опов., 1959, 189).
2. Втратити свіжість, прив’янути.
Одцвіли, обсипали збитий холодними дощами цвіт пишні жоржини, зблякли, зів’яли ніжні айстри (Коз., Сальвія, 1959, 117);
Вже в червні трава на горбах зблякла, і тільки срібний полин ріс кущами (Донч., VI, 1957, 377);
// Втратити свіжість, змарніти.
Зоставшись сама в кімнаті, вона частенько заглядала в дзеркало і трохи засмутилась, що її лице зблякло од не зовсім спокійної ночі (Н.-Лев., I, 1956, 439);
Він згорбився, зморщився й збляк на виду, мов огірок на грядках після приморозків (Козл., Ю. Крук, 1957, 437);
// розм. Стати кволим, немічним.
Зовсім охляв [Лука Овсійович], збляк, спасибі, коні довезли, вивалили на стерню, як порожній лантух (Горд., Чужу ниву.., 1947, 119).
Словник української мови (СУМ-11)