збриднути

ЗБРИ́ДНУТИ, ну, неш; мин. ч. збрид, ла, ло; док., діал.

1. Обриднути.

— Чи вам батьківська хата збридла? (Фр., VІІІ, 1952, 59);

Тепер же мені так збридло усяке крутійство і замилювання очей своїм та чужим, що, здається, хутко вже в другу крайність вдамся (Л. Укр., V, 1956, 58).

2. Стати бридким.

За два роки почорніла, висохла, збридла так, що годі було пізнати її (Фр., II, 1950, 111).

Значення в інших словниках

1. збриднути — Споганіти [III]  Словник з творів Івана Франка
2. збриднути — збри́днути дієслово доконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
3. збриднути — -ну, -неш; мин. ч. збрид, -ла, -ло; док., діал. 1》 Обриднути. 2》 Стати бридким.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. збриднути — НАБРИ́ДНУТИ кому і без додатка (стати нецікавим, нудним унаслідок одноманітності, частої повторюваності), ОБРИ́ДНУТИ, ДОКУ́ЧИТИ, НАДОКУ́ЧИТИ, НАДОЇ́СТИ розм., НАСТИ́РИТИСЯ розм., ПРЕДОКУ́ЧИТИ підсил. розм., ЗНАВІСНІ́ТИ підсил. розм., ОНАВІСНІ́ТИ підсил.  Словник синонімів української мови
5. збриднути — Збриднути, -ну, -неш гл. Опротивѣть. Желех.  Словник української мови Грінченка