збриднути

ЗБРИ́ДНУТИ, ну, неш; мин. ч. збрид, ла, ло; док., діал.

1. Обриднути.

— Чи вам батьківська хата збридла? (Фр., VІІІ, 1952, 59);

Тепер же мені так збридло усяке крутійство і замилювання очей своїм та чужим, що, здається, хутко вже в другу крайність вдамся (Л. Укр., V, 1956, 58).

2. Стати бридким.

За два роки почорніла, висохла, збридла так, що годі було пізнати її (Фр., II, 1950, 111).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. збриднути — Споганіти [III] Словник з творів Івана Франка
  2. збриднути — збри́днути дієслово доконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  3. збриднути — -ну, -неш; мин. ч. збрид, -ла, -ло; док., діал. 1》 Обриднути. 2》 Стати бридким. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. збриднути — НАБРИ́ДНУТИ кому і без додатка (стати нецікавим, нудним унаслідок одноманітності, частої повторюваності), ОБРИ́ДНУТИ, ДОКУ́ЧИТИ, НАДОКУ́ЧИТИ, НАДОЇ́СТИ розм., НАСТИ́РИТИСЯ розм., ПРЕДОКУ́ЧИТИ підсил. розм., ЗНАВІСНІ́ТИ підсил. розм., ОНАВІСНІ́ТИ підсил. Словник синонімів української мови
  5. збриднути — Збриднути, -ну, -неш гл. Опротивѣть. Желех. Словник української мови Грінченка