збрижений
ЗБРИ́ЖЕНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до збри́жити.
В невеличких калюжках на тротуарі, збрижених вітерцем, грало сонце (Сміл., Сашко, 1954, 24);
// У знач. прикм.
На одну мить розступилися збрижені міхи на гармонії,— і ніжно, серце краючи, заспівали під’южисті голосники (Кос., Новели, 1962, 169).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me