збризнути

ЗБРИ́ЗНУТИ, ну, неш, док.

1. перех. Однокр. до збри́зкувати.

Галя зробила з головою Кирила все, що їй хотілося, навіть одеколоном збризнула (Собко, Звич. життя, 1957, 288);

// фам. Випити могорич з приводу придбання чого-небудь і т. ін.

— Недавнечко я прикупив собі земельки — так хуторок! І хотілося б мені ту земельку збризнути (Мирний, III, 1954, 285).

2. неперех. Піти, политися (про дощ).

— Коли б то дощик збризнув — то усе б полізло із землі (Україна.., І, 1960, 294).

Значення в інших словниках

1. збризнути — збри́знути дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. збризнути — -ну, -неш, док. 1》 перех. Однокр. до збризкувати. || фам. Випити могорич із приводу придбання чого-небудь і т. ін. 2》 неперех. Піти, политися (про дощ, який лише прибив пил).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. збризнути — БРИ́ЗКАТИ кого-що, чим і без додатка (обдавати, покривати бризками), ШПУВА́ТИ діал.; ПО́РСКАТИ чим і без додатка, ПИ́РСКАТИ чим і без додатка, ПРИ́СКАТИ розм.  Словник синонімів української мови
4. збризнути — Збризнути, -ну, -неш гл. Брызнуть, побрызгать. Дощик збризнув тільки раз. О. 1862. VI. 45.  Словник української мови Грінченка