збіг
ЗБІГ, у, ч.
1. Поєднання подій, явищ і т. ін.
— Поглянь: перший земляк, який зустрічається мені на фронті! Такий збіг! (Гончар, I, 1954, 14);
— А я якраз з Людмилою в одному класі вчилась,— закінчила свою розповідь Тоня.— Людмила Книш? — бистро глянула Марина.. — Ой, який збіг! (Головко, І, 1957, 467);
Дівочі голоси просять, щоб зійшов місяць, як млинове коло. Парубок мимоволі переводить погляд на схід, і там справді млиновим колесом викочується з-за лісів важкий міднолиций місяць. Цей несподіваний збіг сприймається як якесь радісне чаклування (Стельмах, І, 1962, 126).
Збіг обста́вин — випадкове поєднання обставин.
Як жорстоко порядкує доля, посадовивши на доччине крісло людину й назвавши її Лесем! Ну, звичайно, це не той Лесь [що зрадив підпільників], це тільки безглуздий збіг обставин (Ю. Янов., І, 1954, 115).
2. Одночасність подій, явищ і т. ін.
Іменини Матвія Матвійовича припадають на перше квітня; збіг його річниці народження з днем дозволених обманів значно поширював грунт для жартів і сміху (Вол., Місячне срібло, 1961, 12).
3. Схожість, спільність між чим-небудь.
«Чапаєв» Фурманова, «Розгром» Фадєєва, «Залізний потік» Серафимовича були зразком для письменника [А. Головка], коли він писав романи «Бур’ян» і «Мати». І справа не тільки в тематичних, стильових чи ще якихось збігах.., а в характері сприйняття життя письменником і відтворення його в художніх образах (Іст. укр. літ., II, 1956, 440).
4. ліс. Поступове потоншення стовбура дерева або гілки від основи до вершини.
Словник української мови (СУМ-11)