збідований
ЗБІДО́ВАНИЙ, а. е, діал. Виснажений.
Бачила [мати] його замученого, збідованого, бачила, що задурно терпить, що ненастанно голодує [Михайло] (Коб., II, 1956, 93);
Дід з жалем дивиться на худу збідовану конячину (Гжицький, У світ.., 1960, 51).
Словник української мови (СУМ-11)