збірня

ЗБІ́РНЯ, ЗБО́РНЯ, і, ж., іст.

1. Приміщення, в якому збирався сход.

Ген-ген, на вигоні, колишня стара зборня (Кач., II, 1958, 50);

Приїхав начволміліції й зайшов до зборні. Збори ще не починались (Ю. Янов., І, 1958, 101);

// Сільська управа.

Василь був винуватий у зборню, а грошей ніде було взяти, щоб оплатитись (Григ., Вибр., 1959, 113).

2. діал. Сход.

— Нова власть об’явилася? Хто ви така і по якому праву оця зборня? (Чаб., Катюша, 1960, 21).

3. фам. Те саме, що збирани́на 2.

Що за збірню [квартирантів] вона з усього світу позбирала? Звідти все лихо встає (Мирний, IV, 1955, 209).

Значення в інших словниках

1. збірня — збі́рня іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. збірня — зборня, -і, ж., іст. 1》 Приміщення, в якому збирався сход. || Сільська управа. 2》 діал. Сход. 3》 фам. Те саме, що збиранина 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. збірня — Збірня, -ні ж. Комната, гдѣ собирараются на сходку. Нѣжин. у.  Словник української мови Грінченка