звада

ЗВА́ДА, и, ж., заст. Незгода, ворожнеча.

Король Едвард Шотландців призволяє Лихую зваду залишить, Спокій вернути краю, Прийти до згоди без війни (Л. Укр., І, 1951, 352);

Як тільки ж Женю вирядив о. Яків учителювати в чуже село, зразу почалася у його з учителем звада (Вас., І, 1959, 192);

// Сварка.

Ще батько лежав серед свічок на лаві, як у хаті в нас почалася звада (Козл., Опов. І. Клена, 1950, 12).

Значення в інших словниках

1. звада — Зва́да: — незгода, сварка [10] — сварка [XII]  Словник з творів Івана Франка
2. звада — зва́да іменник жіночого роду рідко  Орфографічний словник української мови
3. звада — НЕЗГОДА, РОЗБРАТ, СВАРКА.  Словник синонімів Караванського
4. звада — див. сварка  Словник синонімів Вусика
5. звада — -и, ж., заст. Незгода, ворожнеча. || Сварка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. звада — Сварка, незгода, незгодність  Словник застарілих та маловживаних слів
7. звада — РО́ЗБРАТ (ворожнеча між якимись суспільними групами або окремими особами в державі, в організації тощо), ЧВА́РИ (ЧВА́РА), СВА́РИ, ЗВА́ДА, РО́ЗРУХ, РОЗРУ́ХА заст.; НЕЗГО́ДА, НЕЗЛА́ГОДА, НЕ́ЛАД (відсутність взаєморозуміння); РО́ЗЛАД, РО́ЗБРІД розм.  Словник синонімів української мови
8. звада — Звада, -ди ж. Ссора, распря, раздоръ. Лучча солом'яна згода, як золота звада. Ном. № 3279. ум. звадка. Нема тії хатки, де б не було звадки. Ном. № 3320.  Словник української мови Грінченка