звага

ЗВА́ГА, и, ж., заст. Рішучість, сміливість.

— Добре вам, бабо? — Знов «бабо», подумав [син], але не мав зваги поправить (Коцюб., II, 1955, 277);

Я почав на весь світ нарікати. Перестав одрізнять блескіт світлих ідей, Забув звагу — братів рятувати (Граб., І, 1959, 381);

Тепер він став до мирної роботи У славній армії борців за мир; Так само повний зваги побороти, Зберіг він твердість рук і гострий зір (Рильський, Наша сила, 1952, 86).

Значення в інших словниках

1. звага — зва́га іменник жіночого роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. звага — Відвага, рішучість, сміливість.  Словник синонімів Караванського
3. звага — -и, ж., заст. Рішучість, сміливість.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. звага — СМІ́ЛИ́ВІСТЬ, СМІ́ЛІСТЬ рідше, ХОРО́БРІСТЬ, ВІДВА́ГА, ВІДВА́ЖНІСТЬ, МУ́ЖНІСТЬ, МОЛОДЕ́ЦТВО, БЕЗСТРА́ШНІСТЬ підсил., ВІДЧАЙДУ́ШНІСТЬ підсил., ЗУХВА́ЛІСТЬ підсил., ЗУХВА́ЛЬСТВО підсил., БЕЗУ́МСТВО підсил., ДЕРЗНОВЕ́ННІСТЬ підсил. уроч.; ЗВА́ГА заст.  Словник синонімів української мови
5. звага — Звага, -ги ж. Отвага, смѣлость.  Словник української мови Грінченка