звага —
ЗВА́ГА, и, ж., заст. Рішучість, сміливість. — Добре вам, бабо? — Знов «бабо», подумав [син], але не мав зваги поправить (Коцюб., II, 1955, 277); Я почав на весь світ нарікати. Перестав одрізнять блескіт світлих ідей, Забув звагу — братів рятувати (Граб.
Словник української мови в 11 томах
звага —
Звага, -ги ж. Отвага, смѣлость.
Словник української мови Грінченка