зважений
ЗВА́ЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зва́жити²
Іван Антонович пильно удивлявся у вагу, а колгоспники, швидко навантажували вже зважений хліб на машини (Збан., Старший брат, 1952, 73);
І чим краще зважені слова, тим точніше вони влучають в ціль (Руд., Остання шабля, 1959, 106);
// зва́жено, безос. присудк. сл.
— Добра пашаничка, добра,— прицмокували дядьки, коли хліб уже було зважено й відставлено вбік, до засіків (Гончар, II, 1959, 153)
Словник української мови (СУМ-11)