зваритися
ЗВАРИ́ТИСЯ¹, зварю́ся, зва́ришся. Док. до вари́тися 1, 2.
— От якби було не вивертатися під осокором та доглядати казанка, то.., може б, уже досі й каша зварилась (Мирний, IV, 1955, 320);
Мати казала підождати: ось же картопля звариться (Головко, II, 1957, 78);
— Обід зварився, а бідонів знову немає (Кучер, Чорноморці, 1956, 140);
В котловані, на дні бульдозерних траншей, спеки налито по вінця, вітерець не дмухне, незвичний там просто зварився б (Гончар, Тронка, 1963, 78);
// Опинившись у чому-небудь киплячому (у воді, смолі і т. ін.), загинути, вмерти.
Сестри нема. Так і пропала, немов од сонця ковилі… А батько, кашовар невдалий, зварився якось у котлі… (Сос., І, 1957, 358).
ЗВАРИ́ТИСЯ³ див. зва́рюватися.
Словник української мови (СУМ-11)