зверхньо

ЗВЕ́РХНЬО. Присл. до зве́рхній 2 — 4.

— Дам вам змогу зверхньо оглянути мої володіння і продемонструю кілька схем і картотек (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 25);

Нонна Василівна.. до мене ставилася хоч і зверхньо, однак дружньо (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 72);

Іван Іванович Горобець, який завжди поводився зі мною зверхньо, дещо зазнайкувато, голос якого найчастіше звучав повчально і безапеляційно, йде поруч якось бочком, говорить солодко, заглядає питально у вічі (Збан., Малин. дзвін, 1958, 322);

Оксана зверхньо глянула у мій бік, і, ніби між іншим, кинула: — Миршавий, але бувають гірші (Логв., Давні рани, 1961, 170);

— Я ціную, товаришу Рясний, наявне в тобі почуття гумору,— зверхньо відзначає Гриня (Гончар, Тронка, 1963, 114).

Значення в інших словниках

1. зверхньо — зве́рхньо прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. зверхньо — Присл. до зверхній 2-4).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. зверхньо — диви́тися (погляда́ти) згори́ (зве́рху) вниз (звисока́, зве́рхньо) на кого. Зневажливо, зверхньо ставитися до кого-небудь. Голову завжди несла (мама) якось високо, немов дивилась на всякого згори вниз (Панас Мирний)...  Фразеологічний словник української мови