зверхник
ЗВЕ́РХНИК, а, ч., діал. Начальник.
Знов робив [батько] усе, чого вимагали його зверхники (Круш., Буденний хліб.., 1960, 123);
Був уже [в Римі], був один зверхник католицької церкви на ім’я Іоанн XXIII (Мельн., Папи.., 1960, 35).
Словник української мови (СУМ-11)