зверхник

НАЧА́ЛЬНИК (службова особа, що очолює що-небудь, завідує чимось), НАЧА́ЛЬСТВО розм., часто жарт.-ірон. або зневажл., ПРИНЦИПА́Л заст., ірон., ЗВЕ́РХНИК діал.; ПАТРО́Н, ШЕФ, БОС (керівник фірми, підприємства, установи, відділу тощо; керівник узагалі — часто вжив. як жарт.-ірон.). Начальник станції; Начальник військового училища; З п'яних очей він уявляв себе графом, великим начальником (М. Коцюбинський); — Хіба ти не знаєш, якого родича маю?.. Та він у мене знаєш хто? ..Начальство (А. Шиян); Таня застругала останній олівець.. і понесла в кабінет принципала (П. Загребельний); Я був тільки гід та тлумач.. В мої обов'язки входило лише виконувати доручення моїх патронів (Ю. Смолич); На нью-йоркській біржі ще з весни агенти Мак-Келлі скуповують для свого шефа акції на донецькі шахти (О. Гончар). — Пор. керівни́к.

Значення в інших словниках

1. зверхник — Зве́рхник: — керівник [46-1;46-2] — начальник, керівник [51]  Словник з творів Івана Франка
2. зверхник — зве́рхник іменник чоловічого роду, істота діал.  Орфографічний словник української мови
3. зверхник — Начальник, керівник, провідник, управитель.  Словник синонімів Караванського
4. зверхник — див. керівник  Словник синонімів Вусика
5. зверхник — -а, ч., діал. Начальник, керівник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. зверхник — зве́рхник начальник (ст): Якраз в той момент до станиці зайшов його зверхник, і він почав йому рапортувати про моє задержання (Дейчаківський)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
7. зверхник — Зве́рхник, -ка; -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. зверхник — ЗВЕ́РХНИК, а, ч., діал. Начальник. Знов робив [батько] усе, чого вимагали його зверхники (Круш., Буденний хліб.., 1960, 123); Був уже [в Римі], був один зверхник католицької церкви на ім’я Іоанн XXIII (Мельн., Папи.., 1960, 35).  Словник української мови в 11 томах
9. зверхник — Зверхник, -ка ж. Начальство, старшій, власть имущій. Нові там зверхники запанували. К. МБ. II. 132.  Словник української мови Грінченка