зверхник —
-а, ч., діал. Начальник, керівник.
Великий тлумачний словник сучасної мови
зверхник —
зве́рхник начальник (ст): Якраз в той момент до станиці зайшов його зверхник, і він почав йому рапортувати про моє задержання (Дейчаківський)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
зверхник —
НАЧА́ЛЬНИК (службова особа, що очолює що-небудь, завідує чимось), НАЧА́ЛЬСТВО розм., часто жарт.-ірон. або зневажл., ПРИНЦИПА́Л заст., ірон., ЗВЕ́РХНИК діал.
Словник синонімів української мови
зверхник —
ЗВЕ́РХНИК, а, ч., діал. Начальник. Знов робив [батько] усе, чого вимагали його зверхники (Круш., Буденний хліб.., 1960, 123); Був уже [в Римі], був один зверхник католицької церкви на ім’я Іоанн XXIII (Мельн., Папи.., 1960, 35).
Словник української мови в 11 томах
зверхник —
Зверхник, -ка ж. Начальство, старшій, власть имущій. Нові там зверхники запанували. К. МБ. II. 132.
Словник української мови Грінченка