звинятися

ЗВИНЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ЗВИНИ́ТИСЯ, ню́ся, ни́шся, док., розм.

1. Те саме, що вибача́тися.

«Я звиняюсь,— каже, —ви проти нової школи, Ганно Антонівно?» (Ю. Янов., І, 1954, 25);

— А перед Федотом — звинись. Він тобі старший брат.. А ти на нього руку піднімаєш (Тют., Вир, 1964, 224).

2. Виправдовуватися.

Пан гостро зганьбив бонну, а Катрусю казав взяти економові й покарати, хоч Катруся звинялася, що вона .. не винна (Кобр., Вибр., 1954, 88).

3. тільки док. Відчути провину; провинитися.

Він подивився на Барона таким поглядом, ніби чим звинився (Досв., Вибр., 1959, 157).

Значення в інших словниках

1. звинятися — Звиня́тися. Вибачатися, перепрошувати. Просила би я вас близше, але в нас нема ще ладу — звиняла ся она отверто (Галіп, 3); / виправдовуватися, відмовляючись від чогось. — До коломийки, товаришу! — кликнув хтось голосно. — Не вмію!...  Українська літературна мова на Буковині
2. звинятися — див. вибачатися  Словник синонімів Вусика