звинятися
ЗВИНЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ЗВИНИ́ТИСЯ, ню́ся, ни́шся, док., розм.
1. Те саме, що вибача́тися.
«Я звиняюсь,— каже, —ви проти нової школи, Ганно Антонівно?» (Ю. Янов., І, 1954, 25);
— А перед Федотом — звинись. Він тобі старший брат.. А ти на нього руку піднімаєш (Тют., Вир, 1964, 224).
2. Виправдовуватися.
Пан гостро зганьбив бонну, а Катрусю казав взяти економові й покарати, хоч Катруся звинялася, що вона .. не винна (Кобр., Вибр., 1954, 88).
3. тільки док. Відчути провину; провинитися.
Він подивився на Барона таким поглядом, ніби чим звинився (Досв., Вибр., 1959, 157).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- звинятися — Звиня́тися. Вибачатися, перепрошувати. Просила би я вас близше, але в нас нема ще ладу — звиняла ся она отверто (Галіп, 3); / виправдовуватися, відмовляючись від чогось. — До коломийки, товаришу! — кликнув хтось голосно. — Не вмію!... Українська літературна мова на Буковині
- звинятися — див. вибачатися Словник синонімів Вусика