звиток
ЗВИ́ТОК, тка, ч., діал. Сувій.
Дівчатко заперечило головою, але дві грубі сльози упало на звиток паперу (Кобр., Вибр., 1954, 15);
Сікопулос витягнув з-за пазухи запечатаний звиток пергаменту (Оп., Іду.., 1958, 223);
// Пакунок, згорток.
Половина їх мала через плечі торби, під руками звитки, на собі всю свою одіж (Фр., V, 1951, 415).
Словник української мови (СУМ-11)