звиток
ЗВИ́ТОК, тка, ч., діал. Сувій.
Дівчатко заперечило головою, але дві грубі сльози упало на звиток паперу (Кобр., Вибр., 1954, 15);
Сікопулос витягнув з-за пазухи запечатаний звиток пергаменту (Оп., Іду.., 1958, 223);
// Пакунок, згорток.
Половина їх мала через плечі торби, під руками звитки, на собі всю свою одіж (Фр., V, 1951, 415).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- звиток — Зви́ток: — сувій, згорток [52] Словник з творів Івана Франка
- звиток — зви́ток іменник чоловічого роду діал. Орфографічний словник української мови
- звиток — СУВІ́Й (смуга полотна, паперу тощо, згорнена трубкою), РУЛО́Н, ЗГО́РТОК, ЗГО́РТКА, ПОСТА́В, ЗВІЙ розм., ЗВИ́ТОК діал.; ШТУ́КА (не початий сувій тканини, що надходить для продажу). Словник синонімів української мови