звихнутися
ЗВИХНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док.
1. тільки 3 ос. Зміститися в суглобі при падінні, ударі і т. ін. (про кістки).
Сильно так стовкнулись [зіштовхнулись], Що трохи в’язи не звихнулись [у Мезентія і Енея] (Котл., І, 1952, 267);
Нога звихнулася.
2. тільки 3 ос., розм. Зміститися, відхилитися вбік.
П’ятий, попереду, був Боженко. Борода в нього скучмилася й звихнулася набік (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 66).
3. перен., розм. Збочити в житті, поведінці і т. ін.
Не дай бог, щоб він [син] як-небудь звихнувся, бо хто ж би в разі нещастя пригорнув бідну матір і молодшу братію (Кобр., Вибр., 1954, 6);
— Товариші! Люди добрі! Не вигоньте! Я ж колись теж був чесним колгоспником. Звихнувся… (Донч., VI, 1957, 235);
// Зробити непевний, неправильний рух, виконати помилкову дію.
— Я взявся усунути обрив, не вимикаючи струму.. Струм іде по мережі напругою в тисячі вольт. Коли б десь ледь звихнувся — за секунду з мене був би попілець (Гончар, III, 1959, 281).
4. розм. Стати психічно ненормальним.
[Явдоха:] Конон з баришнею Женічкою женихається! [Денис:] Що-о? Ти часом не звихнулась? (Кроп., II, 1958, 429).
◊ Звихну́тися ро́зумом (умо́м, з ро́зуму, з ума́, психі́чно) — збожеволіти.
Пустили потім ясу, що звихнулась умом Чабаниха, але цьому мало хто вірив (Гончар, Тронка, 1963, 196).
Словник української мови (СУМ-11)